«Верховний магістр Святої Інквізиції Йохан Остландський їхав назустріч чужим вершникам. Страху він не відчував. Магістр не пам’ятав, що таке страх. На його голові не було шолома, а вітер розвівав брудне волосся, яке не могло приховати роздуті гнійні рани на лобі. Магістр ордену хитався від слабкості. Наче кайдани в’язня, погано пригнані обладунки з розпущеними зав’язками й пряжками, що бовталися, брязкали на ньому. Чорний хрест на порваному плащі був забруднений брудом і припорошений дорожнім порохом, а лицарський меч у піхвах був відсутній. Але порожні піхви анітрохи не бентежили Йохана. У правій руці магістр тримав довгу тонку пруточку…»