Заберу тебе, дівчинко

«Краще слухайся мене, дівчинко.
Лекс притягує мене до себе, і його холодні світлі очі тепер так близько, що в мене спочатку завмирає серце, а потім починає швидко-швидко стукати».

«Навіщо я тобі?» — шепочу я.

Лекс усміхається й проводить долонею по моїй щоці.

«Ти красива. Я люблю гарні речі, їх приємно мати в себе».

«Але ж я не річ!» — з відчаєм кажу я.

«Ти не можеш просто взяти й… забрати мене».

«Не можу? Ти кидаєш мені виклик, дівчинко?»

«Я… ні… я не те!»

«Виклик прийнято. І не кажи потім, що я тебе не попереджав».

Я просто хотіла виручити з біди свого друга, а опинилася в машині з якимось бандитом, який не відпустить мене, доки друг не віддасть йому борг.

Схоже, він узагалі не хоче мене відпускати. Ніколи.