Я втекла від нелюбного нареченого, опинилася сама вночі в осінньому місті. Мене врятував чужий незнайомий чоловік — значно старший за мене, такий собі найзвичайнісінький працівник…
Врятував, прихистив і нічого не попросив натомість.
Зіграв, мов котеня, що його викинули. А я й пригорнулася. Так пригорнулася, що йти страшно. Бо він перестав бути мені чужим.
Бо найнадійніше місце у світі
— за його спиною…