Японські казки

Японія… Сучасні будівлі, величезний потік автомобілів і чудові старовинні пагоди — в один-два поверхи — серед крихітних садочків із мініатюрними горами, карликовими лісами та водоспадами. Дотепер на землі Японії стоять древні, тисячолітні мавзолеї й храми, міста та парки з поетичними назвами: «Світло Сонця», «Ворота сонячного світла», «Застигла симфонія»… «Священні» олені, лані та мавпи вільно живуть у храмових садах, довірливо беруть у відвідувачів плоди й граються з дітьми.
Японський народ чуйно й глибоко любить природу. Цвіт слив і вишень, червоне листя кленів і перший сніг оспівав він у поезії та казках.
Японці поклоняються красі. У кожному приміщенні — як би мало воно не було — завжди стоять у вишуканих вазах квіткові букети зі дивовижним смаком підібрані, а також зрізані гілки дерев. Мистецтво складання букетів (іке-бана) — це ціла наука, майстри якої користуються широкою відомістю, так само як майстри каліграфії, вишивки, дерев’яної скульптури або різьблення дивовижних шкатулок.
І точно так само з любов’ю, з увагою до кожного слова, неповторною поезією деталей японці передають свої казки з покоління в покоління — мудрі, невабливі, задумливі, забавні або трохи сумні.
У Росії давно відомі казки багатьох народів світу, а от японські довго не могли дістатися до нас. Першим відкрив їх для російських читачів Лев Толстой. У його майстерному переказі вони здобули нове життя. Багато працював над ними і С. Я. Маршак, за редакцією якого вийшло кілька збірок японських казок.
Казка в Японії — це відпочинок після робочого дня. «Якщо вдень розповідати, то миші будуть сміятися», — кажуть японці. І справді, що може бути приємніше, ніж слухати вдома ввечері, коли всі в зборі, смішні й захопливі старі перекази.
Японській казці притаманний особливий вишуканий, тонкий гумор. Тут обов’язково є і жарт, і гра слів, і несподівана весела розв’язка. У Японії дуже популярні «жартівливі» історії, побудовані на смішній ситуації, які висміюють якісь недоліки чи дивакуватості. Саме дві такі казки ви почуєте на цій платівці. Одна — дуже смішна — про лінивого Таро і про те, як він «вилікувався» від власної ліні; інша ще смішніша — про дурника, ну а вже від дурості, як кажуть, «ліків немає».
Але перш ніж ви почуєте ці забавні й веселі казки, до вашого дому увійде ще одна гостя — казка, яка так і називається: «Тук-тук-тук, відчини двері». Казка мила, добра, трішки сумна — зовсім така ж, як і її героїня: маленька дівчинка, що одного разу з’явилася, на радість дідусеві й бабусі, прямо з золотого динного плоду…