З незапам’ятних часів над світом звучить відгомін пророцтва: «Вогонь витіснить воду на сушу, вода звільнить землю, приборкавши полум’я, що прийшло ззовні, але земля висушить воду до останньої краплі — і тоді вогонь повернеться, щоб назавжди поневолити землю».
Колись мореги — володарі океану — рятуючись від загибелі свого підводного дому, піднялися на сушу й вступили в бій із драконами, які несли людям розорення й рабство. Мореґи перемогли, але заплатили надто високу ціну: дракони пішли в тінь, затаївши ненависть, а воїни моря втратили частину своєї сили, зв’язавши власні долі з долями звичайних смертних.
Минали століття. Рівновага хиталася. Мореґів серед людей ставало все менше, і давня темрява знов почала прокидатися.
На порозі біди, що насувається, розгортається історія князя-мореґа Тьяро та земної княгині Елізи. Їхній шлюб — угода й обов’язок, проте Еліза зберігає надію на відповідне почуття, тоді як Тьяро, не будучи людиною, не вміє розуміти людську душу й не готовий до кохання. Їхня дорога — низка втрат, гіркоти та розчарувань, важких виборів і безкомпромісна боротьба: з ворогами, з приреченим і з самими собою.
Коли мореґи опиняються на межі зникнення, а дракони знов вириваються на свободу, доля світу висить на волосині. Плен і вигнання, зрада й прощення — майже кожному герою доведеться пройти через випробування, змінитися, подорослішати й знайти в собі мужність протистояти злу.
Це епічна сага про вічне протистояння світла й темряви у самобутньому світі давніх оповідей і легенд, де героєм стають, а не народжуються. Де навіть найсильнішим доводиться вчитися любити, аби перемогти. Де віра, вірність і прощення стають зброєю потужнішою за будь-яку магію.