Усі називали її Барбі. Гарна, тихa, правильна дівчинка з сімдесят другої квартири…
Я вирвався з того старого убогого району. Домігся всього, до чого колись прагнув. Але її з душі так і не витравив. Та й не намагався… Я завжди знав, що заберу її. Час настав.