Я не повернусь

— Ти себе взагалі чуєш?! — не витримала я. — Ти мене з дочкою вигнав з дому, щоб потусити, а тепер приїхав як ні в чому не бувало!

— Не кричи. Ребенка розбудиш, — зверхньо зупинив мене. — Їдемо додому.

— Ні, — твердо відповіла. — Так неможливо жити, Артур. Поки я не побачу реальних змін, ми не повернемося.

— Знаєш, ти теж змінилася, Кіра. І я теж хочу свою колишню зайку. Гарненьку сексуальну крихітку. Та попри це я готовий прийняти тебе назад і таку.

— Ти готовий?! — аж задихнулася від обурення. — Та йди ти!

— Окей, піду, — зверхньо відповів. — Поїду в Сочі кататися на лижах. Хотів вас взяти, але раз ти така горда… Думай, Кіра, думай. У тебе тиждень. І пам’ятай: святе місце порожнім не буває…

За кілька днів я повернулася додому по речі й побачила, чому змінився мій чоловік. Він не хоче розлучення, але я боротимуся за себе, за дочку і за наше з нею майбутнє!