— Забери своїх псів, Умаров. Я не зроблю нічого поганого. Нікому.
— Світлячок… — хрипкий, низький голос, від якого паморочилось у голові.
— Тамерлан… — його наречена пискоче, дивлячись на нього, перелякано закриває рот долонькою, натрапивши на його погляд.
— Я прийшла привітати тебе, Тамерлан. Побажати вам довгих щасливих років спільного життя. І я ще хочу подарувати тобі дещо… Я не думала, що можу так любити й так ненавидіти. Він пообіцяв мені весь світ, а в підсумку одружується з іншою, а я… я ношу його дитину, але йому зовсім не обов’язково знати про це зараз.