Я не зраджу тебе

Аделіна колись була щасливою. За це довелося дорого заплатити. Її коханий покинув дівчину — виявилося, що в нього давно є наречена. Пристрасть, любов, зрада. Тільки ненависті не було. Аделіна дізналася, що вагітна, й хотіла будь-що зберегти дитину від чоловіка, якого кохала.

Одинока незаміжня жінка з дитиною на руках — справжній сором. Суспільство ніколи не прийме таку, як вона. Потрібно тікати туди, де звичаї не такі суворі. Туди, де ніхто її не знає. Але спочатку — змінити документи: спалити всі мости, щоб ніхто її не знайшов.

Зникнути без сліду? Чи можливо це? Так. Треба лише погодитися на шлюбну пропозицію від барона, який умирає. А разом із ним — і план втечі. Згоріти у вогні, щоб відновитися з попелу під іншим іменем, в іншій якості, в іншому місці. Аделіна погодилася, хоч і розуміла, що це безумство. Але для неї це був єдиний шанс вирватися зі старого життя.

Аделіна не знала, що, як би далеко вона не втекла, від себе втекти неможливо. І минуле рано чи пізно наздожене, щоб стати неминучим теперішнім.