Я кому сказала! Слова, які потрібно забути, щоб дитина росла щасливою

"Я була чудовою матір’ю до того, як у мене народилися діти", — так гуру виховання Адель Фабер і Елейн Мазліш починають свою книгу «Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили». На жаль, під цими словами може підписатися величезна кількість батьків. Чому наші спроби зробити «якнайкраще» для дитини призводять до протилежних результатів? Більшість батьків вважає, що причина конфліктів — поведінка дітей. І просто потрібно змусити дитину вести себе інакше, натиснути посильніше й усе вийде — пригримати, пригрозити. Результат таких дій на практиці виявляється нульовим. Професор кафедри соціальної психології Московського психолого-соціального університету Ірина Єгоричева знає, що достатньо поправити слова, які ми використовуємо в спілкуванні з дітьми, і їхній опір та саботаж у діалозі зійдуть на «ні». Авторка створила спеціальний робочий зошит для мам, які хочуть досягти слухняності дітей без застосування покарань. Нова лексика мудрого батька/матері та спілкування без наказів і маніпуляцій стануть головними результатами роботи з цим керівництвом.