— Я хочу твого чоловіка, — вимовляє стерво, дивлячись мені просто в очі, — назавжди.
Від такої нахабності я гублюся.
— Він мені подобається, — хижо продовжує вона, — я відчуваю, що це мій чоловік.
— Та взагалі-то він одружений. На мені!
— Не стіна — посувайся.
— Зря стаєш, — ціджу крізь зуби, — він любить мене.
— А це ми ще подивимось…