Наш час, місто як місто, усе як всюди: люди жили й працювали, створювали сім’ї та ростили дітей, брали участь у політичному житті чи займалися хобі. Хто міг знати, що одного з цих ночей усе це життя накриє ядерним грибом?
В Артема та його друзів, «виживальників», усе готово, щоб пережити непрості часи: бункер у лісі, належна підготовка й спорядження. От тільки навколо — люди: розгублені, які не чекали, не готові.
Як діяти правильно в такій обстановці, щоб залишатися людиною?
Примітка автора
Спроба пофантазувати/поміркувати на тему виживання та «виживальників», перших днів після «великого буму», і погляду звичайної людини на те, що відбувається. Локації спеціально не конкретизував: думаю, будь-який промисловий центр у лісистій місцевості на території пострадянського простору міг би стати прототипом.