16+ Влад був звичайним мільярдером. А ще плейбоєм і філантропом, звісно. У нього було все, про що тільки можна мріяти: любов найкрасивіших жінок, дорогі машини, польоти світом на приватному літаку й морські круїзи на власній яхті. Іноді він навіть замислювався, чого ж іще хоче. Але після ковтка колекційного шампанського ці думки зникали геть.
Усе закінчилося, коли якийсь старий дід із сивою бородою й вбраний у смішний балахон повідомив йому, що Коло Волшебників Ітанії покликало його, аби він допоміг перемогти Короля демонів.
«Та ви тут усі з глузду з’їхали, чи що?» — відповів Влад.
Примітки автора: З аннотації, мабуть, має бути зрозуміло, що я тут збирався від душі піснути по ісекаю? Якщо ні — я попередив). З назви. Я розумію, як це виглядає, але так уже сталося). Для справедливості скажу, що назви цього опусу під час вигадування змінювалися шалено швидко. Варіанти можна подивитися в допматеріалах. І так, Тимура Айтбаєва, з серією якого в мене хоч і немає нічого спільного, але назва перегукується, я теж поставив до відома. Він не проти. За що йому окрема подяка).