Альберт Шпеєр, архітектор, якому Гітлер довіряв найбільше, був майстром не лише архітектури, а й маніпуляцій. Він створив враження про себе як про людину, яка пройшла через переосмислення своїх вчинків, що дозволило йому уникнути суворого покарання на Нюрнберзькому процесі. У своїх мемуарах, опублікованих у 1969 році, Шпеєр докладно розповідає про свою роль у нацистському уряді, стверджуючи, що не знав про масштаби злочинів режиму, і висловлюючи готовність нести відповідальність, але не визнаючи особистої провини. Незважаючи на спроби істориків викрити його неправду, образ Шпеєра як страждального кающогося нациста надовго закріпився в суспільній свідомості.
Ця книга є глибоким дослідженням однієї з найбільших фальсифікацій, пов’язаних із нацистською Німеччиною. Вона розглядає недоговорені моменти в житті Шпеєра, використовуючи свідчення, зокрема історика Гіти Серені, яка неодноразово з ним розмовляла. Автор пропонує захопливий аналіз людини, яку один із його співробітників назвав «н нещасним коханням фюрера».