За своє коротке життя Наташка пережила стільки горя, стільки несправедливості, бачила так багато людської злості, стерпіла так багато образ… Але вона не озлобилася й не стала нікого звинувачувати. Вона просто повірила, що це вона у всьому винна. Адже якби вона не була винна, за що її було б так сильно кривдити?
А потім їй трапилися люди, які ставилися до неї як до рівної. Вони взяли участь у її долі — і змінили все її життя.
А потім вона зустріла любов, про яку й не мріяла.
А потім вона зрозуміла те, що знають усі, хто щасливий: всі люди — хороші!