Все, що ми пам'ятаємо

Історія починається з жінки, яка лежить на автостоянці вночі в нічній сорочці із вишитими незабудками навколо шиї. Довкола неї зібралася юрба людей у формі, які дивляться на неї, одне на одного й у небо. Ця жінка — Роуз, їй вісімдесят років, у неї деменція. Вона проводить дні в будинку для людей похилого віку, розмірковуючи про життя й чекаючи на візити своїх дітей і внуків. Але коли сусідку знаходять мертвою, Роуз починає розслідування, намагаючись з’ясувати, що сталося. Це історія про те, як по-різному люди бачать світ, і про те, що деякі речі можуть бути недоступні для інших, але при цьому вони здатні побачити щось особливе.