Арина намагалася прослизнути під простягнутою до неї рукою. Не вийшло.
Широка долоня стиснула плече.
— Я сказав, що йдемо нагору. Двічі повторювати не звик. — Він кивнув на другий поверх. — Піднімайся! Показуй, де твоя кімната!
— Яке ви маєте право! — вона дивилася на батька, який ховав очі.
— Ви ж гість у нашому домі!
Демид гарчав у розлючене обличчя:
— У цьому домі все належить мені! Ти теж!