Ворог батька. Заміж за борги

Арина намагалася прослизнути під простягнутою до неї рукою. Не вийшло.

Широка долоня стиснула плече.

— Я сказав, що йдемо нагору. Двічі повторювати не звик. — Він кивнув на другий поверх. — Піднімайся! Показуй, де твоя кімната!

— Яке ви маєте право! — вона дивилася на батька, який ховав очі.

— Ви ж гість у нашому домі!

Демид гарчав у розлючене обличчя:

— У цьому домі все належить мені! Ти теж!