На початку оповіді молодого барона Кориса фон Ісера та його людей карають за вбивство засланням у Дикі землі. Це рівнозначне смертному вироку: у лісах, що кишать нежиттю, вижити практично неможливо. Та Корис, у якому, як з’ясувалося, завдяки магії укладені душі трьох різних людей, надихає підлеглих на подвиг: спорудивши серед голих скель неприступну фортецю, вони відбивають напади монстрів та інших ворогів. Сам же барон ціною героїчних зусиль знищує гробницю Таріса Некроманта — головного винуватця всіх моторошних подій, зокрема нападів шурдів і нежиті на лісові поселення. Але ціна, яку сплатив Корис, висока. Віднині він — крижаномовний монстр, із шиї якого виростають убивчі щупальця. Пекельний біль йому завдає тепло й перебування поблизу церкви. Водночас свідомість героя лишається колишньою, і він бореться з злом у власному образі. У цій книзі Корисові доведеться вирушити в похід і дізнатися витоки прокляття, що спіткало його, а також переконатися в тому, що найкращий захист від шурдів — напад.