"Давно-давно, наприкінці минулого тисячоліття, я переступила поріг — життєвий, доленосний: поїхала в іншу країну, опинившись, як Робінзон Крузо, на острові іншого життя. І почала влаштовуватися там — суворо, мужньо й відчайдушно; інколи — розгублено. Острів називався Ізраїль. ... Життя навколо творилося якесь дикувате: смішне й виснажливе, героїчне й водночас чудове; пояснити його, якось розтлумачити людям ззовні… здавалося абсолютно неможливим. Можна було лише описати його прискіпливо, послідовно, крок за кроком — смішно й страшно. Навколо мене вирувала якась гомерична реальність: російське радіо, російські газети, дрібний, кепський російський бізнес. Родичі й знайомі — завзяті шахраї. Це з одного боку.
А з іншого — на нас навалювалася й крутило, як тріску в вирі, нова життя зі своїми реаліями, обличчями та інтересами. З її законами та моральними установками, з її армією й поліцією, з її святими та праведниками, з її бандитами й політиканами. З її невпинною пам’яттю про шість мільйонів замучених… Я описала все це життя у своєму першому романі «Ось іде Месія!..». І поки я писала його (і зараз, коли — через тридцять років — озвучую), я заново прожила всі свої тодішні страхи, захват і сміх, свою печаль, свою молодість. І, звісно, любов. Бо — що може бути всяке життя без любові?" (Діна Рубіна)
На сайті вже існує «Ось іде Месія!..» Діни Рубіної, зроблене нею років 20 тому. Це інший запис.