Іноді хочеться просто взяти й відпочити. Зайнятися своїми справами, побути нарешті з родиною! Але спокій мені не приходить — лише сниться. У кошмарах. І нехай цього разу ніхто не просив мене про допомогу, стояти осторонь я просто не можу. Адже йдеться про мій рідний світ. А значить, знову доведеться викопати сокиру війни й відкласти відпустку на «коли-небудь потім». Треба буде лише не забути зробити позначку в календарі — приблизно між кінцем світу та днем народження дочки.