Воєвода єртаулу

Ми попрощалися з Юрієм Котловим, нашим сучасником, на черговому віражі жорсткого життя в середньовічній Росії: рятуючись від переслідувань недругів, він змінив ім’я й сховався подалі від Москви. Фортуна усміхнулася: могутній покровитель підніс Юрія до боярського чину (роман «Боярська честь»).

Минуло кілька років. Про старанність нового боярина Георгія Михайлова під час виконання важливих доручень вологодського намісника боярина Плешчеєва та московських особ при дворі великого князя стало відомо государю. Василь III викликає боярина Михайлова до палацу й призначає воєводою зведеного полку помісного ополчення.

Тим часом на південних рубежах вогнем і мечем іде військо кримського хана Магмет-Гірея. Вправно розставляючи досвідчених ратників і застосовуючи військові хитрощі, воєвода виконує бойові завдання з малою кров’ю. Способного воєводу прихиляє до себе государ, доручаючи йому разом із яртаулом чинити заставу на литовському порубіжжі. Але мир тривав недовго. І знову, тепер уже в битві під фортецею Опочкою, воєвода Михайлов на практиці застосовує суворовську науку перемагати «не числом, а вмінням» у складі війська князя Ростовського. Здобутки воєводи високо оцінені государем, який жалує йому княжий титул і землі. Пророцтво таємної Книги судей, знайденої в підземеллі, збувається…