У владі відьми: Насмішка небес

— Ти вирішила, що якщо я інкуб, то зверну на тебе увагу?! — сердився демон, притискаючи до себе темноволосу дівчину, яка зухвало дивилася на мене.

— Та мені треба воно?! — злобно виплюнула я, проклинаючи той день, коли вирішила допомогти друзям цього ненормального, вирвати його з кігтів надто хитрої відьми.

— Ну звісно! Так я й повірив! Нечого лізти до мене зі своїми натяками, ясно тобі?! Я майже одружений, і ти мені абсолютно не цікава!

Я все зітхала над своїм прісним життям… Дозітхалася!

Якось вранці на порозі мого дому з’явилися два демони, благаючи допомогти їхньому другові, якого заточила чорна відьма… А я що? Та я взяла й погодилася! От тільки вони не уточнили, чому це завдання лише мені під силу. Ну що ж, Хейвен, хотіла феєрверк емоцій? Отримуй! Головне — не відкрутити інкубу голову власноруч, поки я буду рятувати його пихате дупло!