— У мене до тебе лише одне питання, Катерино, — пролунав хрипкий голос над самим вухом, від чого по шкірі побіг приємний озноб. — Скажи, ти часто думаєш про мене, коли засинаєш?
Почувши це, я різко отетеріла, схопилася з крісла й обернулася, дивлячись чоловікові просто в очі з неприхованою люттю.
— Звідки Ви взяли, що я взагалі думаю про Вас? Та ще й перед сном?
Я проковтнула й відійшла до вікна, але він не збирався розмовляти з великої відстані. Підійшов ближче й пальцями заправив волосся мені за вухо.
— Бо я думаю про тебе, Катенька, кожної ночі.
Його пристрасть поглинула нас двох. Але він ще не знає, яку таємницю я тримаю в собі. А коли правда відкриється, він неодмінно відвернеться від мене. Адже з такими, як я, не водяться сильні світу цього.