Коли у твоє спокійне життя раптом вривається зграя вампірів, злий чаклун, невідомий обернувень і навіть найзвичайнісінька чорна кішка, одразу не збагнеш, кому з них допомогти, кого вбити, кого відправити в лабораторію на досліди, а з ким треба бути обережнішим, бо він не той, за кого себе видає.
У підсумку вампирам я все ж допомогла, оберння врятувала, а чаклуна… ні, доки лише покарала. Зате з кішкою мені, можна сказати, пощастило — з часом навіть вдалося з нею потоваришувати. Ви скажете: такого не буває, і що в Вістуна, за визначенням, немає друзів. Але раз на тисячу років дива все-таки стаються — і тоді навіть химера може захотіти дружити з нежиттю, а нежить одного разу знов забажає стати людиною.