Вітер і крила. Старі дороги

Перша книга циклу, який полюбили читачі Галини Гончарової; цього разу — у фантазійному сетингу, схожому на середньовічну Італію.

У королівстві Ервлін неспокійно. Династія вимирає. Але не треба було колись завойовувати людей підступністю. Вони відповіли, як змогли. Ти — їм у спину, а вони — тобі передсмертним прокляттям.

Останній з Ервлінів має одружитися з дівчиною з роду Сібеллінів. Не хочеться? Любов? Амбіції? Тоді вимирай собі на здоров’я. Або обирай, що тобі подобається більше.

Адрианна СібЛевран прекрасно прожила б у своєму маєтку навіть не приїжджаючи до столиці. Але — на жаль. Кров старої династії не дає жити спокійно. Та й не відмовишся від такого — просто не зможеш.

Одружитися з принцом? Але це не казка, король зовсім не дуже добрий, принц кохає іншу, а привид прабабусі диктує свої правила, і біля палацу цвітуть чорні троянди. Троянди королівського гніву й болю.

Мія Феретті просто намагається вижити. Після смерті батьків у неї на руках залишаються брат і сестри. І треба якось виживати. Старі родинні таланти прокинулися? Чудово! І ми поставимо їх на користь справі.

Чия це справа? А от хто заплатить, тому й допоможемо. Правда, закон такого не схвалює, але голодувати ж не можна.

Старі дороги, нові люди — і вибір. Старий чи новий? Неважливо. Головне — він існує.

Прочитавши книгу, ви дізнаєтеся, чому чорні троянди цвітуть лише в палацовому саду, де можуть знайти застосування метаморфи. Ви побуваєте в Середньовіччі й порадієте, що ми живемо не там.