Вірочка

«Верочка» належала до улюблених творів А. П. Чехова. «Твою «Верочку» дуже хвалять…», — писав Чехову старший брат 22 лютого 1887 р. В. Білібін зазначив у листі до Чехова від 6 березня 1887 р.: «Мені здається, що Ви хотіли зобразити не частковий випадок, вище описаний, але особливий розряд сучасних людей, у яких, за обставинами складеного життя, серце всихає, як квітка в… лексиконі. Вони прагнуть любити, але не можуть».
У перших критичних відгуках про «Верочку» відзначали майстерність Чехова, глибину психологічного аналізу, проникнення в таємні таємниці людської душі, й водночас говорилося про незавершеність оповідання, що являє собою «обірваний епізод». Д. В. Григорович відніс «Верочку» до оповідань, де Чехов захоплений «мотивом кохання у всіх найтонших і найсокровенніших проявах».