Повернути дракону крила. Книга 1
5 год. 50 хв.
Лише справжня пара поверне драконові крила. Ось і мандрують у пошуках тієї єдиної між світами перевертні, позбавлені драконячого обличчя. Один із них обрав мене — і так я опинилася зовсім в іншому світі. Усе було б нічого, але в обмін на крила йому потрібні не лише кохання, а й моє життя… Слухай, драконо! На таке я не погоджуюся!
«— Ой, дівчатка, який там блондин стоїть біля барної стійки, — зітхнула Ліза.
— А хто казав, більше ніяких блондинів після того, як останній розбив тобі серце? — пирхнула Віра. — А ти чого така мовчазна сьогодні, Марина?
Я потягнулася до келиха й змочила горло.
— Знову все те саме.
— Тож знову не взяли рукопис? — сполохалася Віра. — Та що таке!
— Ага, — я залпом допила склянку, — знову прислали відмову. Кажуть, рукопис, мовляв, хороший, якісний, але для видавництва неформат.
— Та хай їм біс! Ще перевернеться й на нашій вулиці буде вантажівка з пряниками, — Ліза розлила вино по келихах. — Давайте сьогодні відірвемося на повну, га? Це все-таки п’ятниця, вдома нас ніхто не чекає.
— У загул підемо? — хихикнула Віра.
— Маринко, не кисни! Забудь про невдачі хоча б сьогодні. Відірвись, відпочинь, а завтра з новими силами — за друкарську машинку й строчити, строчити бестселери.
— Після капітального загулу я хіба що зможу сидіти, обіймаючи унітаз, а не працювати, — похмуро відгукнулася я.
— Ні вже! З таким настроєм нам веселого п’ятничного не бачити! Давай, до дна! І замовляємо ще одну пляшку, а потім у клуб. І щоб кожна пішла звідти з кимось.
— Чого?! — я захлинулася.
— Того! — відрізала Ліза. — Щоб ти прийшла в клуб веселою й пішла звідти з кимось під руку. Кажуть, секс ще краще прочищає мізки. Може, тобі якраз чогось такого й не вистачає? Для натхнення?
— Може, ти й права, — важко зітхнула я».
«— Ой, дівчатка, який там блондин стоїть біля барної стійки, — зітхнула Ліза.
— А хто казав, більше ніяких блондинів після того, як останній розбив тобі серце? — пирхнула Віра. — А ти чого така мовчазна сьогодні, Марина?
Я потягнулася до келиха й змочила горло.
— Знову все те саме.
— Тож знову не взяли рукопис? — сполохалася Віра. — Та що таке!
— Ага, — я залпом допила склянку, — знову прислали відмову. Кажуть, рукопис, мовляв, хороший, якісний, але для видавництва неформат.
— Та хай їм біс! Ще перевернеться й на нашій вулиці буде вантажівка з пряниками, — Ліза розлила вино по келихах. — Давайте сьогодні відірвемося на повну, га? Це все-таки п’ятниця, вдома нас ніхто не чекає.
— У загул підемо? — хихикнула Віра.
— Маринко, не кисни! Забудь про невдачі хоча б сьогодні. Відірвись, відпочинь, а завтра з новими силами — за друкарську машинку й строчити, строчити бестселери.
— Після капітального загулу я хіба що зможу сидіти, обіймаючи унітаз, а не працювати, — похмуро відгукнулася я.
— Ні вже! З таким настроєм нам веселого п’ятничного не бачити! Давай, до дна! І замовляємо ще одну пляшку, а потім у клуб. І щоб кожна пішла звідти з кимось.
— Чого?! — я захлинулася.
— Того! — відрізала Ліза. — Щоб ти прийшла в клуб веселою й пішла звідти з кимось під руку. Кажуть, секс ще краще прочищає мізки. Може, тобі якраз чогось такого й не вистачає? Для натхнення?
— Може, ти й права, — важко зітхнула я».
