Дайнєка відкрила коробку, знайдену в схованці на горищі будинку її бабусі. Вона побачила пачку паперів — скрізь траплялася літера «ять». Це були листи художника Миколи Бережного та баронеси Ейнауді, чий безнадійний роман трагічно обірвався більш ніж сто років тому…
Ледь стримуючи хвилювання, Дайнєка акуратно дістала з конверта лист баронеси. «Купчую висилаю Вам…» — писала вона. Ще не розгорнувши другого аркуша, Дайнєка знала, що це оригінал. Купча на особняк у Венеції, без строку давності…
Карнавальний шал охопив площі, вулички та набережні Венеції. Поруч із Дайнєкою опинилися двоє чоловіків у золотих масках. Чорні, з хутряною облямівкою трикорнські капелюхи робили їх схожими на гвардійців якогось зловісного ордену. Дайнєка ще не знала, який подарунок приготував їй цей чужий італійський город із ніжною назвою Венеція…