Люди, ліс і божевільні машини. Постапокаліптичний еко-панк про межі людського
Цього разу Олексій Іванов звернувся до фантастики. Бригада лісорубів на всюдиході пробирається лісовими хащами Уралу до покинутого військового об’єкта в таємничій горі Ямантау. А світ довкола — ніби наш, але якось не зовсім… Географія реальна, проте селища й містечка порожні, заводи мертві, а дороги заросли деревами. І головне — змінився сам ліс. Його вегетацію штучно прискорено задля заготівлі деревини, і ліс мутував. Він живе своїм життям. Він повстав проти цивілізації: у його нетрях ховаються чумоходи — божевільні машини — і тут люди втрачають свою біологічну природу. Але чи тільки біологічну?.. Бригади лісорубів також не кращі за світ, що їх оточує: вони конкурують між собою, а між ними — війна. Роман «Вегетація» побудовано за канонами багатьох жанрів. Це роуд-муві — історія подорожі, одісей. Це постап — постапокаліпсис. Це дизельпанк у російській глушині. Це міцний сай-фай — наукова фантастика. Різноманіття видів в антиутопіях подібне до мутагенно зруйнованого лісу, але «Вегетація» розповідає не про те, куди їдуть герої, а про те, куди йдемо ми самі.