Спершу ректор, а слідом і декан постановили: мені, Олександрі Дельвейн, саме час навчатися в столичній Академії Магів. Що ж, раз вирішили — приймайте як є і без зайвих претензій.
Я й не збираюся нарікати. У мені прокинулася магія, тож я намірена зрозуміти, як нею керувати, заодно з’ясувати, чому один надто впливовий герцог уперто не дає мені спокійно жити. І, звісно, виграти академічні змагання — адже відьмам не личить програвати.
От тільки є одна дрібниця: на чужій руці з’явилася шлюбна мітка — точнісінько така, як колись була в мене. І тепер питання не дає спокою: це випадковість… чи хтось затіяв гру, де ставки набагато небезпечніші?