Одного з морозних грудневих вечорів 1928 року до Петербурга наближався поштовий діліжанс. Серед пасажирів були двоє юних друзів: Гоголь і Данилевський, щойно закінчили Ніжинську гімназію Вищих наук.
У похмурому, казенному Петербурзі Гоголю, виснаженому дріб’язковою боротьбою за існування, який зазнавав невдачі за невдачею, згадалася рідна сонячна Україна. Виник задум «Вечорів на хуторі біля Диканьки» — книги, в якій втілилася його мрія про красиве вільне життя людини.
Гоголь звертається до матері з проханням докладно описати йому селянський одяг, розповісти про весільні обряди, про різних духів — «з їхніми назвами та діями».
Гоголь опублікував свою книгу про Україну, коли йому було лише 22 роки. Критики високо оцінили першу книгу молодого письменника; особливо дорого авторові було відгук Пушкіна: «Тільки що прочитав “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Вони здивували мене. Це справжня веселість, щира, безпосередня, без манірності, без чопорності. А подекуди яка поезія!.. Усе це надзвичайно в нашій сучасній літературі...»