«У Росії “скасками” називали повідомлення, які “бувалі” люди, повернувшись зі своїх удалих прогулянок, подавали своїм милостивцям або правителям, а інколи й самим государям. У “скасках” удальці зазвичай розповідали про свої мандри й пригоди, про відвагу в боях і про страждання в полоні в чужоземців, які завжди намагалися відвернути наших удальців від любові до батьківщини й приманити їх у підданство багатими дарами; але тільки наші люди зазвичай залишалися непохитно вірними своєму цареві та вітчизні й відкидали всі спокуси чужих людей — та ще й соромили їх, а потім натхненно цим хвасталися. Більш або менш цікаве поєднання бувальщини з небилицями цього роду складає головний зміст усіх “скасок”, а характерні риси бродяжних героїв — це відвага, терпіння й вірність…»