Васюткине озеро

«Васютчине озеро» — захопливий розповідь про 13-річного хлопчика, який вирушив у тайгу по кедрові горішки для своїх рідних і заблукав. Цілих п’ять днів він тинявся тайгою, наляканий і застиглий, з коробком сірників у кишені та рушницею за спиною. Адже без цього спорядження в тайгу краще не ходити.

Та у тайзі Васютка не зневірився. Одному, серед непрохідного лісу, він став боротися за те, щоб знову потрапити додому. Адже йому неодноразово розповідали історії про виживання в дикій природі дід і батько. І ось виявилося, що Васютка може й розвести вогнище, й упіймати та приготувати качку, й не впасти духом…

Хлопчик, зіткнувшись один-на-один з невідомістю, покаявся, що бешкетував і курив.

А дорогою до Єнісею Васютка знайшов невідоме озеро, де було дуже багато риби. Так випадково він став першовідкривачем.

Це оповідь про глуху тайгу з її красотами, про дитину, якій за мить довелося стати дорослою, про мужність і волю, які всупереч усьому прокладають шлях додому. Васютка в оповіданні В. Астаф’єва — це маленький герой, що викликає захоплення та пробуджує співчуття. Добра й яскрава історія зі щасливим фіналом.