— Я відпущу тебе, коли ти відпрацюєш, — каже він.
— Добре… гроші…
— Твої гроші мені не потрібні, — різко перериваю я, захрипло.
— А як тоді?
Наступної ж секунди він обхоплює мій тремтливий підборіддя всією своєю п’ятірнею. Великим пальцем обводить мої губи. Притискає до нижньої — і я смикаюся.
— У тебе соковиті губи, — він більше не усміхається й не оскалюється, і від цього тільки страшніше тепер.
— Для роботи. Завмираю.
— Ти свіжа, — резюмує незнайомець.
— І язик добре підвішений.
Він покаже, де він буде виглядати найкраще.