У давнину вайдельотами називали язичницьких жерців балтійських племен — жемаїтів, ятвягів, кривичів, прусів, латгалів. Вайдельоти зберігали таємне знання, захищали свої народи й були посередниками у стосунках із богами-покровителями... Одна зимова, точніше спекотна полуденна мить 1220 року вайдельот дайнавів знайшов на капищі бога Еро немовля. Хлопчика прийняли в плем’я, виховали як справжнього воїна та мисливця і дали йому ім’я Скуманд — Небесний Чоловік.
Можливо, він так і прожив би звичайне життя, але на землі дайнавів прийшли жорстокі люди із заходу — лицарі Тевтонського ордену, які задумали підкорити лісових мешканців. І тоді Скуманду та його вірному другу, русу Воіславу, довелося стати на захист рідної землі!