Продовження епопеї П. І. Мельникова (1818–1883) про життя старообрядців у розкольницьких скитах Заволжя в другій половині XIX століття — їхній побут, звичаї й психологію.
Епопея П. І. Мельникова (Андрія Печерського) «У Лісах» і «На Горах» — його головна літературна праця, якій письменник віддав близько двадцяти років. Ці книги відкрили читачеві цілу сферу російської дійсності, яка досі не висвітлювалася й не досліджувалася. Мельников розповів про Заволжя та Нагір’я такими, якими вони були в середині XIX століття, про купецтво старообрядців, що торгувало на обох берегах Волги, про побут і промисли, вдачу й звичаї місцевого населення, про сектантів, розкольницькі скити та їхніх мешканців. Талант художника-реаліста й видатного оповідача поєднався у Мельникова з глибокими знаннями в галузі історії розколу, етнографії, фольклору, народної мови, які він широко використав у своїй епопеї. Живописні картини й діалоги, виразно окреслені характери перемежовуються в обох творах історичними екскурсами, описами кустарних промислів, народних свят, розкольницьких обрядів, скитського побуту, хлистовських молитовних радінь. В обох книгах у розповідь широко введені легенди й вірування, прислів’я та приказки, народні й духовні пісні. Поєднання всіх цих елементів створює особливий, неповторний колорит епопеї Мельникова.