Михайло Чванов став відомим широкому колу читачів на початку 70-х років минулого століття, особливо завдяки оповіданню «Квиток у дитинство», яке, як це часто буває з по-справжньому талановитими й неординарними творами, спочатку відхилили літературні журнали, а згодом напишуть, що «він, приголомшливий за глибиною та художньою виразністю, увійшов до скарбниці найкращих творів російської літератури».
Не випадково свого часу Михайла Іванова підтримав теж первісно відкинутий радянською критикою, а згодом всесвітньо відомий письменник Василь Биков: «Талант Ваш дуже глибокий, постарайтесь ним розпорядитися гідним чином… Не вірте там різним… Більше слухайте себе самого, талант Вам підкаже…»
«Для мене справжнім відкриттям, що змусило захопитися й стати на коліна перед істинним подвижником і здоровим мислителем, стало заочне знайомство з Михайлом Андрійовичем Івановим», — писав безкомпромісний борець за російську культуру, відомий реставратор і мистецтвознавець СВ. Ямщиков. — «Літературні твори, що вийшли з-під пера Іванова, органічно вписуються в багатющу скарбницю сучасної російської письменницької творчості й витримують порівняння з класичними роботами Распутіна, Астаф’єва, Абрамова та Носова…»
Книга «Побачити Париж і — померти» входить у двотомне видання «Вибране» Михайла Іванова (т. 1).