У цьому збірнику оповідань, уперше опублікованому в 1903 році, відома англійська письменниця Едіт Несбіт (1858–1924), яку насамперед знають за творами для дітей, з притаманними їй іронією та психологічною проникливістю досліджує світ дорослих стосунків. Її герої — едвардіанські чоловіки й жінки, наділені «літературним чуттям», — постійно намагаються розіграти свої почуття за сценаріями великих драм і сентиментальних історій, що спричиняє низку трагікомічних непорозумінь, смішних розставань і запізнілих прозрінь. Несбіт майстерно викриває розрив між піднесеними мріями про кохання та прозаїкою життя, створюючи дивовижно сучасні й дотепні замальовки про те, як одне неправильно зрозуміле слово чи жест, продиктований книжним уявленням про честь, здатен зруйнувати долі.