Усамітнення

Книга Розанова «Самітність» (1912) — це збірка розрізнених есеїстичних начерків, коротких роздумів, щоденникових записів, внутрішніх діалогів, об’єднаних настроєм.

У «Самітності» Розанов формулює і своє ставлення до релігії. Воно нагадує ставлення Леонтьєва до християнства, тобто ставлення до Христа як до особистого Бога.

До 1911 року ніхто не наважився б назвати його письменником. Хіба що есеїстом. Але після виходу «Самітності» його визнали як творця й петербурзького містика.