«Дихай, Адамівно, а то свідомість втратиш», — гарячий шепіт біля вуха змушує мене підкоситися. Ми одні в порожній аудиторії, і мені нікому допомогти.
«Прибери руки. Негайно», — намагаюся говорити твердо.
«Або що? Закричиш? Не боїшся, що я можу розкрити твою маленьку таємницю?»
❃❃❃❃❃
Для нього я черговий трофей. Він для мене — крах кар’єри й надій на майбутнє.
Мій студент. Мій кошмар.
Він лякає мене, але чому тоді серце починає битися швидше під його пильним поглядом?
❃❃❃❃❃
#Дуже відверто! #Емоційно і чуттєво #Герой аж ніяк не подарунок #Різниця у віці не має значення