Коли мене лишили на другий рік в Академії смертей, я й гадки не мала, чим це може загрожувати. А виявилося — педагогічною діяльністю, новою темою диплома та новими неприємностями. Інакше в мене, Джульєтти Мор, просто не буває, тож навіть закоханий (або майже закоханий) ректор не врятує.
Щоб усе ж стати дипломованою смертю, мені доведеться не лише написати нову наукову роботу, а й пройти викладацьку практику в рідних стінах Академії. Мало мені було втраченого секрету безсмертя — тепер ще треба якось втовкмачувати цінні знання підростаючому поколінню. Яке, до речі, активно пручається.
Але якщо студенти налягли на мої заняття косою, доведеться довести їм особистим прикладом, що навчання — це світло, а незнання — смерть без диплома.