У «Тюрмах і засланнях» страшні не лише особисті долі людей, тортури та звірячі розправи — страшна загальна картина повного й систематичного знищення людської особистості, що виникає з невідразною переконливістю. Це той «простір» радянської дійсності, у якому людина задихається і поза межами тюрми.
Ім’я Іванова-Разумника, якого напередодні революції називали «совістю народу», нині майже забуте. У своїй книзі «Тюрми й заслання», торкаючись долі письменників у радянській Росії за останні 25 років до Другої світової війни, Іванов-Разумник ділить їх на три групи: загиблих (фізично), тих, що приєдналися («лакеї») і «задушених»; до останніх він зараховує й себе.