Юлія надовго забула, що в неї є дочка, і повернулася додому лише постарівши та втративши все. Навіть із характером, який тільки важив. Тепер її єдине розвага — доводити до нервів рідних, сусідів, знайомих…
Віка ніколи не називала її мамою: Юлія Михайлівна кинула доньку в дитинстві, у юності відмовила їй у допомозі, а тепер намагалася зруйнувати її сім’ю. Але коли матір убили, Віка зрозуміла, що любила її й ненавиділа одночасно…
Маша впевнена, що чоловік Віки, якого підозрюють у вбивстві Юлії Михайлівни, ні в чому не винен. Адже багато хто в їхньому дачному селищі ненавидів ту дивакувату стару й бажав їй смерті…
У всіх є свої скелети в шафі. Але не кожен піде на вбивство, аби уникнути викриття…