Квітка пустелі

«Ми збудуємо власний дім! А в пустелі виростимо чудовий сад. І ще…»

Еолайн мріяла вголос. Її очі палали яскравіше за зірки в нічному небі Каракса. Я слухав її буркотливий голос і “липнув” поглядом до неї. Будь-яке бажання моєї нареченої для мого дракона — закон.

— Як би нічого не упустити! Такі перспективи! Ерган, що в тебе око сіпається?! Мою команду я вже відправила на планету. Ми вилітаємо після весілля. Або…

— Ніяких “або”! — гаркнув так, що посуд на столі задребенів. — Ти вже двічі відкладала весілля!»