Я пошкодувала бездомного песика й привела його додому. А вранці замість нього виявила в своїй спальні чоловіка. І він стверджує, що я його справжня пара!
***
— Ти хто такий? — дивлюся на незнайомця, намагаючись зорієнтуватися, що мені робити.
— Антон, — відповідає хлопець, дивлячись на мене чомусь знайомими блакитними очима.
— Що ти тут робиш, Антон?! — напружуюся, коли він відкидає ковдру й встає з крісла.
— Ти сама мене привела, — уражає мене розкішною й приголомшливою посмішкою.
— Че-го?! — я скакую з ліжка, збираюся докупи й готова до бою.
— Привела, і назвала Тохою… — натякає він на щось.
Тохою?..
На Тоху — пса — цей парубок зовсім не схожий. Хіба що поглядом…
— Ану, Тоша-Антон, забирайся звідси! — роблю випад, скручую самозванця, завівши руку під лопатку, й натискаю на шию.
— Не можу, — він навіть не чинить спротив.
— Ти моя пара, — видихає.