Двадцятий рік життя, другий курс інституту. Навчання, робота, розвиток надздібностей — і ніякого особистого життя. Занадто багато зобов’язань, надто мало вільного часу. Але ти не маєш права нарікати, адже саме зараз, вибиваючись за межі первинної ініціації, ти закладаєш фундамент майбутньої кар’єри. І нехай поки що тебе в усьому спрямовують, наче прохідну пішака, — не за горами день, коли ти сам почнеш визначати свою долю. Якщо тільки раніше не зникнеш у вуличних заворушеннях і не загрузнеш у трясовині політичних інтриг — якщо встигнеш стати практиком до того, як звичний уклад життя вдребезки розлетиться під натиском глобальних змін. А вони вже наближаються!