«Цар-ракета» Н-1. «Місячна гонка» СРСР

«Цар-ракета» — так прозвали надважку ракету-носій Н-1 за її колосальну потужність і розміри (вантажопідйомність до 100 тонн, висота понад 100 метрів — удвічі більше, ніж у легендарної Р-7).

«Лебедина пісня» С. П. Корольова: Н-1 стала головною ставкою СРСР у «лунній гонитві», а в перспективі мала забезпечити складання на орбіті ТМК (важкого міжпланетного корабля) для пілотованих польотів до Марса і Венери.

Але, подібно до «Цар-дзвону», який ніколи не дзвонив, і «Цар-пушки», що жодного разу не брала участі в бою, «Цар-ракета» так і не вийшла в космос.

Усі чотири пуски Н-1 за випробуваннями виявилися невдалими, а після передчасної смерті Корольова та висадки американців на Місяць дорогу програму створення радянської місячної бази «Звезда» було згорнуто.

Чому СРСР програв «лунну гонку»?

Чи можна вважати виправданим рішення припинити роботи над Н-1 на порозі нового прориву радянської космонавтики?

Чи правда, що якби Корольов із його титанічною волею та гігантським авторитетом був живий, «Цар-ракету» вдалося б довести до ладу й Радянський Союз освоював би не лише Місяць, а й Марс?

Нова книга провідного історика космонавтики відповідає на всі ці питання. Колекційне видання ілюстроване ексклюзивними кресленнями та фотографіями.