— Покличте адміністратора готелю, — каже Асадов. — Тут узагалі є адміністратор?
— Є, — відповідає йому Мар’яша, і він із подивом опускає очі вниз.
— А ти її знаєш?
— Це наша мама, — каже Маргоша.
Артем присідає перед дівчатками навпочіпки. Мілашка простягає йому Марселя.
— Хочете погладити?
Асадов розгублено тягне руку, але вчасно спохвачується.
— То де ж ваша мама?
«Захворіла, на карантині. Ні, в лікарні. А краще в комі. Ні, у тюрмі»…
Він не повинен мене бачити, інакше одразу впізнає.
І впізнає, що в нього є три дочки.