Третій вершник

1933 рік. У Нижньопольській області кипить. Народне невдоволення зростає. Кулаки лютують. Переселенці тисячами тікають у схов. Крестьяни падають на ноги від виснаження, голоду та недосипу. Помічені факти людоїдства й грабунку складів. А почалося все з того, що селами стали шнырити якісь люди з мандатом від завідувача сільгоспвідділом обкому партії Головченка. Посилаючись на його наказ, вони відбирали у селян харчові запаси під чисту. Причому ніхто не знає, куди врешті подівся цей сільгосппродукт. Немає його ні в районі, ні на союзних складах. Наче зник. Як, втім, і сам Головченко.
Групі чекистів з ОДПУ на чолі із загартованими бійцями Большаковим, Русаковим і Лифшицем доручено вкрай небезпечну операцію. Вже встановлено місце, де сховався партієць, що втік. Залишилося лише вринути в його лігво й узяти мерзотника живим. Але, як з’ясувалося, зовсім не Головченко виявився найнебезпечнішим ворогом. А хтось серед своїх…