Тільки не зелене чорнило

Твори Павла Ніліна давно ввійшли до золотого фонду радянської літератури. Почавши шлях у журналістиці, він зберіг притаманну їй точність спостережень і інтерес до повсякденності: побуту й життя найзвичайніших людей. Тому його персонажі виходять живими, виразними й впізнаваними навіть сьогодні. За книгами Ніліна були поставлені відомі фільми Івана Пир’єва, Константина Воїнoва та інших режисерів; у екранізаціях грали Фаїна Раневська, Марк Бернес, Володимир Висоцький, Олег Єфремов.

Повість «Вперше заміжем», що дала назву цьому збірнику, лягла в основу культової картини Йосипа Хейфіца з Євгенією Глушенко та Миколаєм Волковим у головних ролях.

У центрі історії — вічний конфлікт поколінь: зв’язки й розлади між батьками та дітьми, матір’ю та дочкою. Антоніна, колись бетонярка, а тепер прибиральниця в науково-дослідному інституті, ціною величезних зусиль підняла доньку наодинці. І що в підсумку? Молоді роки пішли марно, надії не здійснилися, особисте щастя так і не склалося, а донька виросла розпещеною й егоїстичною, так і не ставши по-справжньому дорослою. У власному домі Антоніна опиняється зайвою — ніби запертою в клітці, з якої немає виходу.

Та все ж Нілін лишає героїні шанс здобути щастя — не гучне й ефектне, як у кіно, а тихе, непомітне, зате справжнє.